Нещодавно голова Харківської обласної ради, голова Харківського обласного відділення Партії регіонів Васілій Салигін відповів на запитання кореспондента обласного радіо. Пропонуємо до вашої уваги скорочений варіант бесіди, що відбулася у прямому ефірі.

Гроші та програми

- На порядку денному останньої перед травневими святами сесії Харківської обласної ради було багато питань саме соціально-економічного та гуманітарного розвитку краю. Деякі проекти рішень при розгляді викликали суперечки. Приміром, були запитання, чому зменшуються асигнування на виконання обласних програм?

- Справді, зменшуються. Хоча ми — область-донор. Минулого року ми були на другому місці з наповнення державної скарбниці після Києва, зібрали податків більше, ніж, наприклад, Донецька область.

Бажав би, щоб коштів у обласний бюджет надходило більше. І ті кошти, яких не отримав у першому кварталі обласний бюджет, — це цілком провина уряду. На сьогодні знову призупинилися всі операції із землею, тому що треба знову укладати договори оренди на використання сільськогосподарської землі. А хто з цього виграє? Ніхто!

Коштів не вистачає тому, що є недосконалим земельне законодавство. Уряд не створив нормативної бази для проведення земельних аукціонів. Ми зверталися з цим до уряду, зверталися до облдержадміністрації. Я спілкувався із сільгоспвиробниками, яких дуже хвилюють питання, як бути, якщо люди посіяли озимину, зорали землю, сподіваючись на те, що у подальшому матимуть можливість заключити договір на оренду землі. Але, на жаль, зміни не відбулися. Сьогодні люди не сплачують податки за землю — хоча вони б й раді це робити, — бо в них для цього немає підстав.

- Програма зайнятості населення, яку затвердила сесія, передбачає збільшення робочих місць. В яких галузях сьогодні це можна зробити?

- По-перше, ми створили комунальне підприємство, і це підтримано обласною адміністрацією, — індустріальний парк «Рогань». Це можливо також у галузі машинобудування, виробництва високоточних приладів. Ми знаємо, що буде збільшення потреби у кадрах на заводі імені Малишева — це слюсарі, токарі, фрезерувальники — зростатиме. На селі також сьогодні не вистачає механізаторів. Молодь не йде туди працювати, оскільки не створюються належні умови, низький рівень заробітної плати. Крім того, ми стикаємося з тим, що є шахраї, які беруть паї в управління чи користування, а потім не розраховуються з населенням.

Треба погоджувати клопотання всіх, хто звертається

- Депутати погодили клопотання деяких підприємств про одержання спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема цементної сировини, піску, підземних вод. Таке природокористування не суперечить закону?

- Депутати погодили клопотання, але ж кінцеве рішення приймається у Києві. Відповідні рішення приймаються районними, сільськими радами, органами виконавчої влади. Підприємства повинні надати нам на затвердження гірничі відводи. А потім потрібно у Києві отримати ліцензію на дозвіл займатися діяльністю. Та річ навіть не в цьому. Справа у тому, скільки коштів від цього залишиться у регіоні.

Я переконаний, що треба погоджувати клопотання всіх, хто до нас звернувся. Звертаються до нас представники п’ятьох фірм — надаємо погодження п’ятьом фірмам. Далі на них чекає конкурс із прозорими умовами. Я гадаю, що вирішувати проблему землекористування саме таким чином — єдиний правильний шлях.

Бо інакше все залишиться так, як є зараз, — всі, кому заманеться, без дозволу копають і крадуть пісок у лісі, самовільно експлуатують свердловини.

У світі існує дефіцит питної води. Більшість із підприємств, що звертаються до нас за дозволами, є підприємствами харчової промисловості. Для підприємств промислового напрямку ми робимо винятки тільки тоді, коли вони постачають воду в населені пункти, де ці підприємства розташовані. Ми наполягаємо на тому, щоб представники цих підприємств надавали нам листи від мерів міст, від сільських, районних голів про те, що вода постачається саме для населених пунктів.

Якщо ці підприємства будуть займатися самовільною розробкою підземних вод, інших копалин, то від цього буде тільки гірше. А коли ми будемо знати точну кількість тих, кому надано дозволи, коли будемо отримувати кошти від цих підприємств, тоді цей процес можна буде регулювати. У Києві для кожного підприємства розрахують обсяги, які потрібні саме для нього. Це функція екологічної служби, а не наша, бо у нас немає контролюючих виконавчих структур. Екологічна служба підпорядкована Міністерству охорони навколишнього природного середовища України. А в Харкові вона підпорядкована губернатору Харківської області.

До річниці аварії на Чорнобильській АЕС

- 26 квітня відзначалася 22 річниця аварії на Чорнобильській АЕС. У ліквідації її наслідків брали участь багато наших земляків. Багато хто з них при цьому втратив своє здоров’я. Чи можна сьогодні їм чимось допомогти?

- На превеликий жаль, дехто втратив не тільки здоров’я, а й життя. Ми сьогодні вишукуємо можливості, щоб надати учасникам ліквідації на Чорнобильській АЄС всебічну допомогу. Я постійно спілкуюся з ліквідаторами катастрофи на Чорнобильській АЕС. Наш святий обов’язок — підтримувати тих, хто пережив цю страшну трагедію. Люди, яких викликали для ліквідації аварії, не мали часу на роздуми, вони виконували свій обов’язок.

Знаю, що і Павло Васильович Одарюк, який сьогодні очолює Головне управління МНС України в Харківській області, депутати обласної ради Анатолій Іванович Вінник, Володимир Станіславович Проскурін та багато інших були ліквідаторами катастрофи на Чорнобильській АЕС. Це лихо не минуло і довго ще нагадуватиме про себе. Я ніколи не забуду почуття болі, жалоби, безсилля, коли 14 років тому був присутній на похованні трирічної дитини. Її хвороба і смерть — також наслідки чорнобильської аварії.

- Зараз дуже гостро стоїть питання з житлом для ліквідаторів.

- Проблема з житлом гостро стоїть не тільки перед цією категорією населення. Гостро це питання стоїть і перед ветеранами Великої Вітчизняної війни, інвалідами, і для працівників соціальної сфери. Коли я проводив особистий прийом громадян у Великобурлуцькому районі, до мене звернувся лікар-анестезіолог, в якого немає житла.

І навпаки, ще один випадок. Ми звернулися до ректора Харківського національного медичного університету з проханням направити на стажування у Великий Бурлук дівчину, яка звідти родом і якій не потрібно житло. Але її чомусь направляють на Тернопільщину. Але я впевнений, що це непорозуміння ми якимось чином вирішимо. Думаю, що ректор Володимир Лісовий, якого я дуже поважаю, ще раз уважно розгляне це питання.

Якщо не буде надано позитивної відповіді, ми будемо звертатися до Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти, а у разі потреби готові звертатися й до Президента України. Бо так не можна ставитися до кваліфікованих кадрів, яких на селі сьогодні катастрофічно не вистачає.

Популізму не місце на трибуні облради

- Давайте дбати про людей. Не закликами, а справами, не у кабінетах лаятися і не на телебаченні — хто гірший, а хто кращий, хто голосніше на чиюсь адресу висловиться. Давайте йти до людей і чути їх.

Мені сьогодні не соромно дивитися виборцям в очі. Особисто я здійснюю робочі поїздки по області, спілкуюся з головами районних рад, із головами райдержадміністрацій, якщо ті звертаються, селищними та сільськими головами, просто з людьми.

Депутатський корпус обласної ради працює. Сесії проходять жваво і прозоро. У нас немає жодних обмежень для засобів масової інформації, для запрошених. На жаль, інколи я вимушений не давати можливості використовувати трибуну у популістських цілях. Впевнений, що трибуни рад існують для того, щоб вирішувати проблеми людей, а не для того, щоб показувати, який ти борець, а потім, відійшовши від трибуни, забувати на кілька тижнів, що обіцяв. Так не можна.

Дорожче за гроші

- Були на сесії зауваження і стосовно того, чи потрібно виділяти кошти на Меморіальний комплекс «Висота маршала Конєва». Напередодні Дня Перемоги ми сподіваємося, що Президент підпише указ про надання меморіальному комплексу «Висота маршала Конєва» статусу національного.

Я ставив Президентові таке запитання, і він сказав, що підтримує нашу ініціативу. Обласна рада ухвалила всі необхідні для цього рішення. Обласна адміністрація також підтримує цю ініціативу. Колишній міністр культури, а сьогодні радник Президента, Богуцький також підтримав нас. Затримка була з боку Мінекономіки. Сподіваюся, що 7 травня Президент під час візиту на Харківщину підпише відповідний указ.

Для Слобожанщини, для всіх, хто пролив кров, віддав життя на харківський землі — це тисячі й тисячі людей, — ця подія має велике значення. Харків двічі визволяли від німецько-фашистських загарбників, і після боїв на висоті, яка отримала ім’я маршала Конєва, Червона Армія йшла переможною ходою, не зазнаючи жодної поразки від фашистів, догнала ворога до самого Рейхстагу, де було встановлено прапор Перемоги.

Напередодні великого свята Перемоги не можу не згадати меморіал «Дробицький Яр», де поховано близько 14 тисяч харків’ян, розстріляних під час німецької окупації, переважно євреїв. І ми зобов’язані завершити будівництво цього меморіалу.

Розсекретити архіви. В тому числі і сучасні

- До речі, пам’ятник жертвам Голодомору буде споруджений у Харкові?

- Я за те, щоб пам’ятник жертвам Голодомору був встановлений. Це моя позиція. Загинули сотні тисяч безвинних людей, і дехто до сих пір боїться навіть про це казати.

Але не слід давати поспішну оцінку історичним подіям. Ми маємо знати, хто і чому віддавав злочинні накази. Як у ті далекі тридцяті, так і на початку вісімдесятих років, хто і як їх виконував. Можна було виконувати їх із сумлінням, а можна було підходити до справи об’єктивно.

На пленарному засіданні останньої сесії обласної ради були присутні представники родини політв’язня та дисидента Євгена Анцупова, якого було засуджено у восьмидесятих роках. Слідчим по його справі був сьогоднішній заступник губернатора Сергій Стороженко. Під час візиту до Харківщини родина Євгена Анцупова ознайомилася зі справою, за якою його було засуджено. В ознайомленні брали участь народні депутати України, в тому числі фахівці з юриспруденції — народний депутат Валерій Бондик, член кваліфікаційної комісії, заступник голови комітету Верховної Ради з питань правосуддя. Вже при першому ознайомленні було видно, що справа була «шита білими нитками».

Ніхто не слухав того, що казав підсудний. Працюючи над дисертацією, Анцупов виконував замовлення Міністерства оборони, але потім цю ж працю було поставлено йому у провину. Я не хочу давати оцінку чиїмось фаховим чи моральним якостям. Хай це залишиться на їхній совісті.

Але я не хочу, щоб ми жили лише минулим.

- Можливо, багатьох непорозумінь у суспільстві можна було б уникнути, якщо розсекретити архіви НКВС, КДБ.

- Я це підтримую повністю. Потрібно розсекретити архіви НКВС, а також архіви вісімдесятих років. Як би не сказати, архіви двохтисячних років також. Якби їх розсекретили, ми б побачили, за чиїми наказами прослуховувалися телефони, як це робилося. Відповідно до статусу народного депутата? До конституційних норм?

Мені здається, що можна буде багато чого побачити. Є люди, які робили злочини, а потім ставали народними депутатами. Є такі гучні злочини, як вбивство журналіста Гонгадзе або журналіста Олександрова. Я за те, щоб зло та кримінал ніколи не ховалися за масками, щоб суспільство знало, хто є хто. Людей не можна обманювати.

- Ми також знаємо, розсекретили деякі архіви. З’ясувалося, що не все було правильно, як писалося про ту ж Українську повстанську армію.

- Я своєї позиції ніколи не зміню: на харківській землі, политій кров’ю харків’ян — дітей, жінок, старих, які безвинно загинули, — коментувати події, що стосуються Української повстанської армії, не буду. Тим більше напередодні 9 Травня. Для мене це зрадники, злочинці.

www.salygin.com.ua