На запитання кореспондента «Вашого здоров’я» відповіла народний депутат, член парламентської фракції Партії регіонів, голова Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я, заслужений лікар Україна Тетяна Бахтеєва.

— Якими питаннями в першу чергу стурбовані депутати, що працюють у комітеті?

— Здоров’я є найбільшою цінністю не лише для окремої людини, а й для держави. Працюючи в Комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров’я, я та мої колеги добре усвідомлюємо той стан, в якому нині перебуває ця важлива галузь та її працівники.

На жаль, незважаючи на те, що наша молода незалежна держава активно співпрацює з ВООЗ і приділяє велику увагу проблемам охорони здоров’я своїх громадян, ситуація в Україні у цій галузі дуже далека від гармонійної. Економічна, екологічна і демографічна кризи, посилюючи одна одну, не дають змоги вийти на шлях підвищення якості життя і стійкого соціально-економічного розвитку. Нині за якістю життя ми посідаємо 98 місце серед 111 країн, а за індексом людського розвитку — 76-ше із 173 країн.

Нинішній рівень народжуваності в нашій країні вдвоє нижчий необхідного для забезпечення простого відтворення населення. За рівнем смертності Україна посідає друге місце в Європі.

У суспільстві відсутня ідея здоров’я, мотивація до його збереження.
Безперечно так не повинно бути.

— Останні кілька років усі говорять про страхову медицину. А тим часом у лікарнях уже немає найнеобхідніших ліків. Коли українці матимуть гідне медичне обслуговування?

— Шлях до гідного медичного обслуговування пролягає через глибоке реформування галузі, впровадження в Україні бюджетно-страхової медицини, що забезпечуватиме необхідне фінансування потреб охорони здоров’я.
Відповідний законопроект під номером 2192 було схвалено у 2007 році на засіданні профільного Комітету і внесено на пленарне засідання Верховної Ради України.

Однак глибока політична криза в парламенті й країні у 2007 році не дала змоги його всебічно розглянути, а отже, й загальмувалося впровадження страхової медицини в нашій країні. І сьогодні в парламенті є й інші законопроекти на цю тему.

Кращі практики і вчені галузі — члени Дорадчої ради, створеної при нашому Комітеті, працюють нині над новим законопроектом.

Сьогодні, очевидно, не на часі зводити нові пам’ятники національним героям, а краще подбати про сільську дільничну лікарню, ФАП чи ЦРЛ або ж закупити такі необхідні апарати для того, щоб зробити пацієнту рентгенодослідження чи кардіограму. Я вже не кажу про апарат МРТ, адже 70% жителів країни не мають змоги отримати з його допомогою необхідні дані про стан свого здоров’я.

Я б дуже хотіла, аби Верховна Рада України, Кабмін, Президент України, органи влади на місцях і вранці, і ввечері говорили і робили все залежне від них, щоб поліпшити стан здоров’я українців і стан справ у галузі.
Зі свого боку, ми, законодавці, готові відповісти на виклики часу. Серед першочергових завдань — прийняття закону про медичне страхування. Це дасть змогу застосувати ефективну і прозору модель фінансування й управління медичною галуззю, перейти до багатоукладної системи надання медичної допомоги з чітко вираженим базовим стандартом загальнодоступної медичної допомоги, яку державні установи охорони здоров’я надають безоплатно і яка фінансується із центрального і місцевого бюджетів.

Чимало інших важливих проблем потрібно розв’язати на законодавчому рівні. Серед них — прийняття нової редакції Основ законодавства України про охорону здоров’я, яка б відповідала новим реаліям життя. На законодавчому рівні слід потурбуватися і про зміну статусу державних та комунальних закладів охорони здоров’я. На часі — прийняття пакетів законів про права пацієнтів, про права медичних працівників та низка інших важливих законодавчих актів.

Деякі закони потребують «розблокування», у перспективі — розробка Медичного кодексу України тощо.

Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я розглянув на своєму засіданні проект постанови Верховної Ради України про проведення парламентських слухань на тему: «Фінансування охорони здоров’я та медичне страхування в Україні» (реєстр. № 1432), який я вношу на розгляд Верховної Ради.

Проведення зазначених парламентських слухань має на меті привернути широкі кола громадськості, владні структури та засобів масової інформації до проблем фінансування охорони здоров’я та визначення стратегічних напрямів державної політики щодо шляхів їх розв’язання, у тому числі і через запровадження обов’язкового медичного страхування.

Метою зазначених парламентських слухань є визначення стратегічних напрямів державної політики в охороні здоров’я, а також всебічне вивчення та обговорення можливостей запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування.

Народні депутати України — члени Комітету — підтримали мою законодавчу ініціативу та рекомендують парламенту прийняти постанову Верховної Ради України про проведення парламентських слухань на тему: «Фінансування охорони здоров’я та медичне страхування в Україні».

Упевнена, що опісля цього настануть суттєві зрушення на шляху реформ у медицині.

— Давно затверджено загальнодержавну програму «Питна вода України». І наскільки мені відомо, вже група вчених та конструкторів створила мобільну установку для очищення води з водогінних мереж. Але, на жаль, статистика невтішна — майже 90 відсотків «питної» води не придатні до споживання. Як же розв’язати цю проблему?

— Ця загальнодержавна програма існує вже чималий відрізок часу. На жаль, гарний задум, можна сказати, лишився лише на папері, бо програму не профінансовано. Вірніше, профінансовано на 5%, а отже, практично вона не працює.

Проблема питної води в Україні також існує давно. Це пов’язано як з Чорнобилем, так і з промисловим Донбасом, де видобуток вугілля і виплавлення металу глибоко вплинули на екологію регіону.

Вода й повітря — основа людського життя. На превеликий жаль, в Україні вже небезпечно пити воду з крана. Особливо дітям і літнім людям.
Для Голландії, інших країн Європи це дивно. Але це факт нашого життя. Лише 10% джерел питної води в країні сьогодні відповідають вітчизняним стандартам. Та жодне з них не відповідає європейським вимогам.

Очевидно, що на таку ситуацію значно впливає той факт, що в Україні 70% води для водогонів беруть із поверхневих водних джерел. А вони, звісно, найбільш незахищені і забруднені. Адже потрапляють сюди брудні потоки води із різних звалищ, складів пестицидів, будмайданчиків тощо.

Для кожної країни наразі дуже важливо мати не тільки якісну воду, а й достатню кількість водних запасів узагалі. В Україні їх мало. За даними ЮНЕСКО, наша країна посідає 95 місце із 122 країн світу за кількістю води із розрахунку на одну людину.

Проблемним залишається й використання підземних джерел питної води. Часто-густо їх використовують підприємці не за призначенням. Наприклад, питну воду спрямовують на технічні потреби. Для небагатої на питну воду країни це — недозволена розкіш.

Використання води (будь-якої) має регулювати законодавство і суворо контролювати. На жаль, маємо те, що маємо: є гарні програми, є гарні закони, є різні задуми… Але вони не виконуються! Через горезвісне: «Немає коштів. Не профінансовано…»

Проблема питної води для нашої країни стає дедалі актуальнішою. І розв’язувати її маємо всією громадою. У тому числі й на законодавчому рівні.
За погіршення якості питної води слід вводити не тільки моральну, а й юридичну відповідальність.

— Кажуть, що політика — не жіноча справа. Постійні блокування трибуни, протистояння... Ви не втомилися від такої політики? Що порадите колегам від «політичних криз»?

— Політику не слід однозначно вважати чоловічою чи жіночою справою. Медицина, соціальні питання, вважаю, — тут краще розбираються саме жінки. Є галузі, де домінують чоловіки. В демократичній Європі спостерігається тенденція, коли до парламентів обирається дедалі більше жінок. Вони також обіймають посади, які ще вчора здавалися суто чоловічими. У Німеччині канцлер — жінка, а Міністерство оборони в Іспанії очолила молода жінка… на сьомому місяці вагітності. Політик, як бачимо, професія не тільки чоловіча.

— Як знаходите спільну мову з депутатами-опонентами? З ким дружите?

— Блокування трибуни чи щитової, інші протистояння… До цього звикаєш. Та коли справа доходить до рукоприкладства, бійки, стає дуже тяжко. Адже за подіями в сесійній залі по телевізору спостерігають і діти. Як це вплине на їхню психіку в майбутньому? Який приклад їм подають дорослі дяді?
До цього не звикла, й, мабуть, не звикну ніколи. Так не має бути.
Я шість років працюю у Верховній Раді. І за цей час познайомилася і подружилася з багатьма колегами з усіх фракцій і партій. Адже, працюючи у залі парламенту, ми несемо відповідальність перед своїми виборцями, а загалом — перед усім українським народом за справи в країні, в кожному регіоні.
Вважаю, що більше у людини друзів, то вона щасливіша. Нам треба передусім дбати про країну, її людей, а вже потім — про все інше.