Народний депутат, член парламентської фракції Партії регіонів, Міністр з питань житлово-комунального господарства Опозиційного уряду Олександр Попов відповів на запитання кореспондента Era fm.

- Пане Олександре, Верховна Рада дозволила приватизувати своє житло громадянам, які проживають на законних підставах тривалий час у гуртожитках для самотніх громадян або сімей. «За» проголосувало 359 парламентарів, чимало. Можна детально розповісти про цей закон, наскільки він важливий, кому він що дає і як надовго?

- Це якраз є закон, про який приємно говорити, тому що він стосується приблизно, за нашими даними, одного мільйона трьохсот тисяч громадян України, які проживають приблизно в шести тисячах гуртожитків в Україні. Ці громадяни до цього часу не мають свого власного житла і не могли скористатися правом на приватизацію державного житла, яким скористалося вже приблизно 90% людей, які мали свої квартири.

Якщо ж говорити про деталі, то я, перш за все, хочу сказати, що йдеться про приватизацію кімнат, які знаходяться в гуртожитках. Приватизація таких кімнат після введення цього закону в дію з 1 січня наступного року буде можлива для всіх громадян, які проживають в гуртожитках, за умови, якщо вони проживають там не менше 5 років на законних підставах. Водночас, якщо людина працювала на відомчому підприємстві, і, наприклад, якщо вона звільнилась, а живе в гуртожитку цього підприємства, то вона, можливо, не буде мати право на приватизацію.

- Я б хотів поцікавитися цим моментом...

- Я відразу кажу, що вона буде мати таке право тільки за єдиної умови, і це в законі прописано: якщо гуртожитки, що сьогодні є державними, але знаходяться на балансі підприємств, може, і недержавної форми власності, передаються на утримання органам місцевого самоврядування, і органи місцевого самоврядування приймають остаточне рішення про те, в який час буде проведена приватизація таких об’єктів.

Крім того, цей закон дає відповідь ще на одне важливе питання – як проводити експлуатацію таких об’єктів. Ми знаємо, що сьогодні гуртожитки в плані житлового фонду є вкрай проблемними об’єктами, тому що більшість з них знаходяться в аварійному стані. Тому закон передбачає доручити Кабміну та регіональним і місцевим органам влади розробку програм та забезпечення фінансової підтримки цих програм для того, щоб все-таки привести гуртожитки в той стан, який дозволить експлуатувати їх безаварійно.

- Скільки грошей на це потрібно? Багато?

- Я думаю, що це велика сума, але закон передбачає, і це абсолютно логічно, що держава вносить свій дольовий внесок в реалізацію такої програми, а вже органи місцевого самоврядування і люди, які будуть мати право на приватизацію, вже потім будуть вирішувати це питання спільно в плані спільного фінансування таких проектів щодо модернізації гуртожитків. Я можу сказати, що це кілька мільярдів гривень в масштабах держави…

- Ну, це можна просто уявити, в якому стані в нас ці гуртожитки перебувають…

- Так, цих коштів немає в населення Але тут є один, на мій погляд, дуже важливий момент: приватизація гуртожитків – це, в принципі, отримання якогось капіталу для людей, які прагнуть придбати квартиру потім. В Києві це значний капітал, і це може бути приводом, наприклад, для того, щоб накопичити кошти додатково і вже придбати собі якусь квартиру. Це дуже серйозна підмога для тих людей, які сьогодні не мають коштів для того, щоб вирішити власну житлову проблему. Тому, на наш погляд, цей закон дуже соціально значимий, і ми маємо надію, що він буде реалізований і буде сприяти нашому населенню на користь.

- А чого Ви з такою малою впевненістю – «маємо надію»? Що, він може бути і не реалізований?

- У нас інколи буває, що закони приймаються (особливо де мова йде про фінансування якихось програм), а фінансування здійснюється з різних причин не в тому обсязі, в якому хотілось би. Тому я вже казав, що ми прописали, що при прийняті бюджету на будь-який наступний рік вписується сума, яка виділяється на реалізацію такої програми.

- Пане Олександре, хотів би запитати: свого часу, в червні, Верховна Рада вже збиралась голосувати за такий закон, але не проголосувала за нього. Чому зараз таке схвальне рішення в 359 голосів?

- Ви знаєте, депутати від фракції Партії регіонів подали цілий пакет законів щодо реформування ЖКГ, і навмисно не виносили його навіть на розгляд комітету, розуміючи, що як закони від опозиції, вони не будуть прийняті навіть у першому читанні у Верховній Раді. І от сьогодні в мене таке відчуття, що є порозуміння в тому, щоб ці закони восени були прийняті. Це дуже важливі закони. Крім того, свого часу цей закон виносився в першому читанні і був підтриманий 400 і більше голосами.

- Тобто, в депутатів є така, скажімо, колегіальна думка, що він потрібен, що тут немає альтернатив?

- Так. От я думаю, що в державі є такі питання, які повинні об’єднати політиків будь-якого плану, і одне з таких державних питань, яке потрібно вирішувати саме на державному рівні, це проблеми ЖКГ. Тому що ситуація, яка складається в цій галузі, загрозлива для населення і для держави в цілому. Особливо це пов’язано із зростанням цін на газ і з старінням основних фондів підприємств. Це дуже серйозна проблема.

- Скажіть, яка ситуація склалася у сфері ЖКГ? Вона постійно йде до погіршення?

- Я можу сказати, що попередній уряд зробив у цій сфері дуже серйозні кроки: в минулому році виділив значні кошти, які переважали загальну суму, що виділялася державою на ЖКГ за десять останніх років. Ми віддали ЖКГ 3,5 мільярда гривень. Вони були освоєні, і ви пам’ятаєте - в нас опалювальний сезон пройшов, скажімо так, ідеально: в нас майже не було аварій в системі ЖКГ. В цьому році інвестиції дуже незначні. Буде освоєно приблизно 1,2 мільярда - це в 2,5 раза менше, ніж у попередньому році. Фракція Партії регіонів декілька разів говорила уряду про те, що обов’язково потрібно збільшити капітальні вкладення в ЖКГ. Темпи фінансування ЖКГ треба збільшувати, а ми їх зменшуємо.

- От я просто слухаю людей, політиків, народних депутатів, і не розумію наступного. Адже якщо певній політичній силі зробити ставку на покращення ситуації в ЖКГ - це буде гарантований успіх всюди. Ну, чим ще можна доводити людям свою спроможність - і політичну, і дієву, - ніж покращенням ситуації в цій сфері? Ну, це ж очевидно, мені здається...

- Мені дуже просто це прокоментувати: попередній уряд був прагматичний і там було багато людей-практиків, в тому числі прем’єр-міністр. І вони намагалися добре робити свою справу. На жаль, діючий уряд прийшов на хвилі певних обіцянок, які треба було реалізовувати, а коштів на такі заходи не вистачало. Сьогодні йдеться про можливість перегляду бюджету на 2008 рік, і ми обов’язково будемо знову і знову ставити питання, щоб збільшити асигнування і стримати ситуацію в ЖКГ. Дуже важливий фактор: до кінця року ціна на газ для підприємств ЖКГ підніметься приблизно на 27%. Причина цього в тому, що, на мою думку, програна переговорна ситуація відносно ціни на газ для України на 2008 рік. Але найгірше треба очікувати з 1 січня наступного року, коли ціна на газ кратно збільшиться.

- Кратно - це як?

- Для комунальних підприємств, я думаю, вона може зрости порівняно з початком 2008 року приблизно у два рази, і це неминуче вдарить по соціальному захисту населення. В таких умовах треба було би, реалізуючи прагматичну державну політику, обов’язково виділити кошти на оновлення основних фондів. Треба впровадити енергозберігаючі технології. Сьогодні ці програми реалізуються в основному на місцевому рівні за місцеві кошти, а коштів у місцевого самоврядування не вистачає…

- Пане Олександре, тепер до найцікавішого. От читаю я інформацію по Києву: «Комунальне підприємство, головний інформаційно-обчислювальний центр» ініціює стягнення боргів за житлово-комунальні послуги з киян-боржників із залученням колекторних компаній». Ви поясніть, будь ласка, що це значить?

- На мою думку, в такий спосіб вирішуються проблеми повернення боргів, бо, на жаль, в нас не працює судова система. Підприємства ЖКГ сотнями, тисячами роблять запити в суд, щоб розглянути питання примусової сплати споживачами за житлово-комунальні послуги, які вони отримали, але не отримують реакції, тому що немає ефективної правової реакції на такі запити комунального підприємства. Тому шукаються якісь шляхи, і от Київ придумав такий шлях. Говорити, чи це погано, чи навпаки нормально, можна, якщо буде якийсь досвід.

- А десь таке вже пропонували робити щось подібне?

- От нашому комітету профільному, який опікується ЖКГ, обов’язково треба буде розглянути на своєму засіданні оцей досвід. Я працював міським головою міста Комсомольська 13 років, і приблизно 5-6 років по тому були пропозиції комерційних банків, деяких компаній відносно того, щоб запровадити такі підходи. Чому ми відмовлялися? Насамперед, тому, що пропонувалося залишати таким компаніям великий відсоток від тої суми, яка стягується. Ці компанії працюють більш на себе, ніж на житлово-комунальні підприємства. Якби через суд це питання було вирішено, то 100% боргу було б стягнуто на користь підприємства, а так підприємство втрачає 50%, тобто тут є нюанси.

- Тут дійсно є нюанси, і це мене турбує. Ми живемо в Україні, тут все можливо...

- Я розумію, але є частина людей, які сьогодні, умовно скажімо, забувають сплачувати. Ну, є така частина, яка існує, на жаль, в будь-якому місті. Якщо, на мою думку, отакі компанії дозволять виявити людей, які дійсно не можуть сплачувати, ця інформація, безумовно, має бути надана органам місцевого самоврядування для того, щоб вони надали можливість допомогу цим людям. Інколи бувають випадки, коли людина приходить на прийом до міського голови чи в міську раду, сідає і плаче, бо така ситуація склалась. Однозначно треба таким людям допомагати, однозначно.

- Так от же такі люди часто-густо і потерпають, тому що вони нібито відверті, вони пояснюють, що така в них ситуація. А їм починають говорити «А все одно ви боржники». А люди, які мають мільйони, просто «забувають» платити. От в мене є інформація, що 10% боржників не платять за житлово-комунальні послуги принципово: тому що не хочуть. Може в них і є, а не хочуть!

- А скажіть, будь ласка, в правовій державі хіба це нормально, якщо вони принципово не платять? От для цих 10% стягнення боргів за житлово-комунальні послуги із залученням колекторних компаній - це нормальний підхід. А тим, хто не може платити, на мою думку, треба допомагати. Отже, давайте звернемось до людей, і якщо в них будуть дійсно якісь нарікання до роботи таких компаній, нехай вони звертаються особисто до мене листом, чи приходять на прийом, чи в комітет.

Крім того, я хочу сказати, що в минулому році проплата за надані комунальні послуги була 94%, всього 6% населення не сплатили. Чому зараз борги такі великі? Тому що накопичились борги минулих років, і вони є в деякій мірі навіть неліквідні, тобто вони вже без такого нетрадиційного підходу можуть бути і не повернені житлово-комунальним підприємствам.

- Але ви погоджуєтесь зі мною, що тут треба все чітко прорахувати, подивитися, а не на емоціях або похапцем все це робити, тому що я можу собі уявити: фірми за 50% прибутку виб’ють, вибачайте, і зуби, не те що борги.

- Я розділяю такі ваші вислови, я навіть ще раз кажу, що буду так робити: проконтролюю, як народний депутат оце питання. Я думаю, як раз з’явився момент, коли можна підтримати великою кількістю голосів депутатів важливі закони, в тому числі і по ЖКГ, про проблеми якого ми зараз з вами говоримо. Це дуже важливо для нашого населення, це дуже важливе соціальне питання, яке треба вирішувати.