18 липня у Харківській обласній раді відбулась робоча зустріч голів бюджетних комісій обласних рад України на тему: «Взаємовідношення місцевих і державного бюджетів: проблеми та шляхи вирішення». У зустрічі взяли участь представники дванадцяти областей України та АР Крим, голова Харківської обласної ради, голова Харківської обласної організації Партії регіонів Васілій Салигін, народні депутати України, члени бюджетного комітету Верховної Ради Юлія Ковальова та Алла Александровська.
Пропонуємо до вашої уваги виступ Васілія Салигіна:Шановні учасники зустрічі!
Впевнений, сьогодні в цьому залі немає жодного, кого б задовольняв стан міжбюджетних відносин в Україні. Темпи, з якими йде соціально-економічний розвиток наших регіонів, не влаштовують ані депутатів, ані громади, що нас обрали. Державні програми, орієнтовані на розвиток, часто залишаються без фінансування. І навіть делеговані повноваження державні бюджетні дотації покривають лише на 70%. При тому, що схеми витрат державних коштів вважаються відпрацьованими, Рахункова палата України щорічно доповідає громадськості про випадки нецільового та неефективного використання бюджетних мільярдів. На практиці це виливається в те, що ривок десь на одній ділянці супроводжується застоєм і руйнуванням на іншій. Будуємо, наприклад, у селищі новий газопровід, а коштів на ремонт селищного водогону не маємо.
Якість життя від такого «розвитку» не поліпшується. Боляче дивитися на лікарні, що руйнуються, на наші школи, що опалюються вугіллям, а в кращому випадку — котлами минулого століття, на наші Будинки культури… Смішно відсилати до Кабміну перелік наших нестатків, аж до заміни унітазів у бюджетних організаціях. Дивно, що доводиться боротися з обласною адміністрацією за те, щоб вона врахувала прохання регіону у своїх пропозиціях з формування бюджету.
Неефективність використання державних коштів – ось діагноз міжбюджетних відносин в Україні. Причини відомі. В першу чергу, це неефективне планування і надмірна централізація Державного бюджету.
Що стосується недосконалості планування, хочу сказати про механізм розрахунку субвенції, наприклад, на соціально-економічний розвиток регіону. Особливо відчутна порочність такого розподілу державних фінансових потоків у Харківській області, що перераховує у державну скарбницю більш 9 мільярдів гривень податків, а у вигляді трасфертів одержує лише чотири. Наша область схожа на стриноженого коня. Субвенція, що виділяється із Держбюджету, розраховується по нормативах, пропорційно чисельності населення регіону, так би мовити «середня температура по лікарні». Це неминуче стримує темпи розвитку області.
Тепер стосовно централізації та механізму формування «банку потреб». Як ілюстрація — нещодавня ситуація, що склалася при розподілі 73 млн. 618 тис. гривень субвенцій, виділених Держбюджетом на соціально-економічний розвиток Харківської області. Отримання навіть такої мізерної суми виявилося під загрозою. Обладміністрація мала свою думку з приводу розподілу цієї субвенції, а рішення сесії обласної ради просто проігнорувала. Це наочний приклад того, як протиріччя між виконавчою владою й органами місцевого самоврядування позначаються на ефективності використання коштів держбюджету.
Будівництво нового колектору та ремонт візитної картки міста - будівлі Держпрому – нібито опинились на чашах терезів. Що важливіше? Вважаю, що це не повинні вирішувати якісь чиновники у Києві. Крім того, якщо саме депутати на місцях будуть приймати рішення про пріоритетність тих чи інших видатків, вони будуть відчувати відповідальність за те, куди були спрямовані кошти, і який отримано результат. Впевнений, органи місцевого самоврядування, які є найближчими до людей, і які дійсно відповідають перед виборцями за поліпшення життя, більш обізнані, на що в першу чергу треба витрачати кошти.
Хочу нагадати слова Дуайта Ейзенхауера: «План — ніщо, планування — все». У 2007 році Кабмін Віктора Януковича ухвалив Концепцію реформування місцевих бюджетів, що передбачала упорядкування трансфертів, і яка була спрямована на реальну децентралізацію державних фінансів і створення умов для переходу на трирічне (середньострокове) бюджетне планування. Але уряд Тимошенко виконувати цю роботу не збирається. І ми у черговий раз замість якісного планування маємо ручне керування економікою, при якому кошти не працюють на результат, а безцільно розмиваються і розкрадаються.
Про ситуацію, що склалася цього року, говорити особливо важко. Не пам'ятаю за всі роки незалежності такого нехтування бюджетними зобов'язаннями уряду, яке ми бачимо у нинішнього Кабміну. За відсутності затвердженого Державного бюджету, при корупції в сфері держзакупівель до кінця року ми підійдемо з жалюгідними результатами. Жодна велика програма в області не буде повноцінно профінансована, хоча обласний бюджет готовий виконати усі вимоги із співфінансування.
Крім того, поки будуть внесені зміни до бюджету (а їх повинні були зробити ще у березні), поки ці кошти надійдуть до місцевих бюджетів — їх вже з’їсть інфляція.
Законодавчо закріплені фінансові зобов'язання української держави перед власними громадянами в кілька разів перевищують можливості вітчизняної економіки. Це призводить до того, що в бюджет закладаються свідомо нездійсненні обіцянки. Такий маленький, але характерний приклад — Державним бюджетом регулярно передбачається субвенція на оплату пільгового проїзду окремих категорій громадян. І також регулярно компенсація цих витрат державою не перевершує 20% від запланованих показників...
Неякісне планування збільшується й іншим хронічним пороком. Це — бюджетний розпис, відповідно до якого значні суми надходять у регіони занадто пізно, у третьому-четвертому кварталі, що не залишає часу для їхнього освоєння.
Так, наприклад, у 2007 році неосвоєними в Харківській області залишилися 34,4 млн. грн. Це, в основному, кошти, що були отримані областю в IV кварталі бюджетного року. Неосвоєними залишилися більш 10 млн. грн субвенції на виконання інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів, заходів щодо попередження аварій і техногенних катастроф у житлово-комунальному господарстві і на інших аварійних об'єктах комунальної власності, більш 12 млн. грн. субвенції - на енергозбереження, майже 3 млн. грн. субвенції - на соціально-економічний розвиток регіонів.
У той же час на рівні області економія коштів, що виділяються, на тих об'єктах, де фінансування було проведено вчасно, складає до 10-11%. Так, з 2 млн. 700 тисяч грн. повернутих державі коштів субвенцій на соціально-економічний розвиток економія складає 2 млн. 187 тис. грн.
Ми вміємо розумно витрачати і рахувати кожну державну копійку. Але часто перешкоди для економії закладені на законодавчому рівні. Кому потрібна економія, якщо вона ґрунтується на принципах повернення невикористаних у регіонах субвенцій, на чому держава «заощаджує» щорічно від двох до шести мільярдів гривень? Причому, через часту зміну урядів і відсутність в Україні планування на тривалу перспективу немає ніяких гарантій, що в новому році регіони зможуть знову дістати необхідні кошти, щоб завершити будь-який розпочатий інвестиційний проект. У результаті державні субвенції і дотації просто «розмазуються» по країні.
Нам потрібна ефективна бюджетна система, що, судячи з досвіду європейських країн, повинна будуватися демократично, через децентралізацію державних фінансів, розширення прав місцевих органів самоврядування у формуванні бюджету регіону, збільшенні частки податків, що залишаються на місцях для розвитку. Давно настав час державі відмовитися визначати «ліміти розвитку» для регіонів і «мінімумів бюджетної забезпеченості». Настав час переходити на «бюджетування на результат», як це робиться, наприклад, у Росії.
Розвиток міжбюджетних відносин гальмується в Україні затримкою низки комплексних реформ, у тому числі - адміністративної реформи і реформи місцевого самоврядування. Сьогодні місцеві бюджети знаходяться в залежності від умов надходження регулюючих доходів і міжбюджетних трансфертів, які щорічно змінюються. Ми не можемо повноцінно планувати і втілювати в життя свої програми через непрогнозованість державного бюджетного процесу.
Удосконалювання міжбюджетних відносин — важливий елемент виконання державою своїх зобов'язань перед населенням країни. Місцеві ради повинні займати в цьому процесі активну позицію і шукати свої важелі впливу на бюджетну політику держави.
Нас усіх цікавить кінцевий результат перерозподілу фінансів, що дозволяє підвищити не стільки кількість коштів, що надходять у регіон, скільки ефективність їхнього використання.
Я згадав уряди, порівняв бюджети декількох країн. Повірте, в цьому немає ніякого політичного підґрунтя. Не хотів би, щоб ми шукали якусь політику, розглядали проблему під таким кутом зору. Вчора відбулося пленарне засідання сесії Харківської обласної ради. Ми розподілили 36 мільйонів державної субвенції на енергозбереження. Картина справді жахлива. Якщо йти за принципом пропорційного розподілення по районах, кошти розмиваються, залишаються недобудованими газопроводи, не замінене обладнання. Коштів не вистачає. І ми пішли на непопулярні кроки, ми вимушені добудовувати об’єкти, які вже розпочаті.
На Харківщині, де видобувається понад 60% газу внутрішнього видобутку України, рівень газифікації окремих районів становить не більше 16%. Все це надихає на працю, на обмін думками, на те, щоб сміливо та відверто висловлювати свою точку зору.
Бажаю учасникам семінару плідної роботи на благо наших громадян і держави. Сподіваюсь, ця зустріч допоможе нам перейти від просто слів та балачок на цю тему до справжньої роботи, до втілення передового європейського та світового досвіду щодо розвитку бюджетної системи.
Бажаю вам успіху у роботі, жителям ваших регіонів - всього самого найкращого, що потрібно людині у щасливій демократичній країні.
Прес-служба Харківської обласної ради
