В житті кожного з наших земляків була своя Курська дуга.

Поїздка до місць бойової слави під Прохорівкою, організована Красноградським районним осередком Партії регіонів, була сприйнята ветеранами з радістю та з глибокою вдячністю. Адже одній із найвизначніших битв у Великій Вітчизняній війні виповнюється 65 років.

Дзвони у пам’ять

Саме під Прохорівкою відбувалося у липні 1943 року величезне танкове побоїще… Туди нещодавно пролягла дорога сорока п’яти ветеранів війни та праці Красноградщини, щоб віддати данину шани та поваги нашим славним землякам і всім учасникам тих далеких подій. Для багатьох із них цей бій став останнім у житті.

Ветерани побували у музеї бойової слави села Прохорівка та подивилися панораму битви. З обох сторін у ній брало участь 1200 танків та літаки. Можна тільки уявити цю палаючу землю, чорне від диму небо… Покоління, котре не знало війни, повинне пишатися героїзмом і мужністю солдатів і офіцерів Великої Вітчизняної.

Саме їхній подвиг символізує 59-метровий обеліск Перемоги, збудований у 1995 році. Поруч — величний храм Петра і Павла. У ньому на мармурових плитах, прикріплених до стін, золотими літерами виписані прізвища воїнів, які загинули на Прохорівському полі. А таких було близько 7 тисяч. У пам’ять про них через кожні 20 хвилин б’ють дзвони…

Ветерани згадують

В. М. Новіков, А. М. Єсаулов, О. І. Ширков, І. К. Клименко, В. М. Поляков, В. П. Хмара, І. М. Бистрицький із дружиною Катериною Яківною — всі вони учасники бойових дій.

— Наш аеропорт стояв кілометрів за 6-7 від Прохорівки, — згадує В. М. Поляков. — Але ми не тільки чули гуркіт техніки, вистріли гармат, а й бачили, як величезне зарево піднялося над землею. Вночі було видно, немов удень.

Згадує полковник у відставці І. М. Бистрицький:

— У червні 43-го я потрапив на Орловсько-Курську дугу у складі третьої гвардійської танкової армії під керівництвом маршала К. С. Рибалка. Наші танки були в оборонній лінії. Той, хто не був у самому горнилі пекла, не зможе навіть за словами зрозуміти, що то насправді таке. Але в цьому сум’ятті ніхто не звертає ні на що уваги — є команда: «Вперед!» І ця команда виконується. Інших варіантів просто не існує. Уже 21 вересня ми підійшли до берегів Дніпра, а 6 листопада, як відомо, було взято Київ.

Своїми враженнями від поїздки поділився голова первинної ветеранської організації АТП-16345 І. М. Кизима:

— Німий граніт і дзвінка тиша навколо спонукають до глибоких роздумів, змушують по-своєму переживати те, що випало на долю учасників битви під Прохорівкою.

— До 65-річчя битви на Курській дузі районна організація Партії регіонів зробила нам хороший подарунок, — говорить В. І. Глєбов, ще один ветеран, учасник поїздки. — Всі ми з хвилюванням ходили місцями бойової слави, куди ніколи не заростуть дороги народної пам’яті.

Для ветеранів Красноградщини добру справу зробили голова районного осередку Партії регіонів Микола Муригін та Андрій Мужевський, який узяв на себе вирішення багатьох організаційних питань.



Надія Ляхова
«Время регионов Харьковщины»