Вже стало доброю традицією 22 вересня відзначати День партизанської слави. Цього року рівненські регіонали, як і в попередні роки, долучилися до організації свята для ветеранів Великої Вітчизняної війни, ветеранів партизанського руху та учасників бойових дій.

Спочатку учасники заходу відвідали Меморіал Слави та поклали квіти до пам’ятника легендарного героя-розвідника Миколи Кузнєцова. Потім на ветеранів чекав святковий стіл і невеличкий концерт, який люб’язно організували артисти Рівненської обласної філармонії, створивши неповторну й теплу атмосферу, де лунали вірші, пісні воєнних років і спогади про ті складні часи.

Віра Грибанова, згадуючи роки війни, не могла стримати сліз. Адже будучи ще зовсім дитиною, виконувала важливу місію – забезпечувала зв'язок партизанів із підпільниками, які вели боротьбу в місті. Разом із матір’ю та сестрою була заарештована гестапо. Матір фашисти розстріляли, а її саму з сестрою відпустили. Віра Григорівна і далі залишалась зв’язковою партизанського загону. Їй тоді було лише 10 років…



Дивлячись в очі цим вже дуже немолодим людям, яких із кожним роком стає все менше і менше, яким все частіше нагадують про себе старі рани і просто хвороби, що приходять разом із віком, мимоволі подумалось про те, що вони свою юність, а дехто і дитинство, присвятили боротьбі з ненависним ворогом, докладаючи максимальних зусиль задля звільнення рідної землі від окупантів. І як же, напевно, боляче сприймати їм нинішню тенденцію возвеличення в ранг героїв тих, хто, домовляючись із німцями, вів зовсім іншу війну і стріляв у спину, і хто на сьогоднішній хвилі може дозволити собі голосно говорити про героїку національно-визвольного руху під час Другої світової війни.



Микола Смоляр, згадуючи війну, зауважив, що хата, в якій вони жили, стояла на перехресті партизанських доріг, а тому довелось побачити загони і Ковпака, і Шитова, і Сабурова, і Федорова. А нині, як зізнається Микола Мусійович, йому боляче від того, що зруйновано країну і перекручено її історію, коли героями визнають тих, хто прислужував німцям та намагаються примусити всіх до такого визнання.



Ті, для кого Друга світова війна завжди була і залишається Великою і Вітчизняною, сприймають події тих літ по-своєму. Адже вони викарбувані невимовним болем у їхніх серцях і назавжди залишили у пам’яті кривавий та обпалений слід…

Для них героїка у схронах націоналістів так і залишиться, м’яко кажучи, вельми сумнівною…

Звертаючись із вітальним словом до сивочолих ветеранів, голова Рівненської обласної організації Партії регіонів Василь Берташ низько по-синівськи вклонився і подякував їм за героїзм і самопожертву, які надихали на важку боротьбу і зробили можливою перемогу над ворогом. З особливою радістю і хвилюванням Василь Михайлович вручив нагрудний знак «Партизан України» Василю Полікарповичу Жукову.

Свято залишило по собі щем у серці від того, що тут все було щирим і справжнім – і спогади, і сльози, і радість, і пісні, і біль, і вдячність.

Ветерани теж подякували Василю Берташу за турботу, яку він постійно виявляє по відношенню до них, та ще за те, що Рівненщина – це одна із небагатьох західних областей, де завдяки Партії регіонів у тому числі День партизанської слави - це свято, яке є традиційним і завжди організоване на належному високому рівні.

Алла Івойлова,
прес-служба Рівненської обласної організації Партії регіонів