Вона ввібрала в себе не тільки духовну спадщину українського народу, але і, в силу історичних обставин, російського, польського, єврейського, армянського, молдавського народів.

Хмельницька область розташована в межах Волинської та Подiльської височин. Вона межує з Чернiвецькою, Тернопiльською, Рiвненською, Житомирською та Вiнницькою областями. Область має трохи більше як 20,6 тис. кв. км. Товтри перерізують її зеленим поясом, творять різні кліматичні зони. Та, що південніша - рідна - найблагодатніший край. Медобори, руїни фортець, храми.

Північ області - це вже Волинь. Південь - Західне Поділля. Центральна ж частина - Поділля Східне. Останній фортпост совєтщини по прикордонних селах над Збручем. Тут все ще стоять вибілені сріблястою фарбою бородаті вожді марксизму-ленінізму.

В передвоєнні роки Хмельниччина з прикордонної стала внутрішньою областю в країні. Вузька смуга Чернівецької області на півночі відокремлює її від Молдови (10 км по прямій лінії) і Румунії (24км), значно далі перенесені кордони Польщі (165-240 км).

Територiя областi має помiрно-континентальний клiмат з теплим лiтом, м'якою зимою i достатньою кiлькiстю опадiв. Вiн сформувався пiд впливом рiзноманiтних чинникiв. Головним з них є географiчна широта, з якою пов'язана висота Сонця над горизонтом i величина сонячної радiацiї. Висота Сонця над горизонтом на територiї областi в червнi в полудень досягає 63-65° , в груднi - 16-18°, а в рiвнодення - 39,5-41,5°. Тривалiсть дня змiнюється вiд 8 до 16,5 годинiї. Неоднаковi показники висоти Сонця над горизонтом та змiни хмарностi протягом року впливають на змiну сонячної радiацiї вiд 130 кал/см2 в груднi до 530 кал/см2 в червнi, досягаючи за рiк 101 ккал/см2.

Хмельниччина розташована вглибинi материка., i тому на її клiмат мають вплив континентальнi повiтрянi маси, якi приносять суху погоду. Взимку сюди доходить повiтря Сибiрського антициклону, яке приносить холодну погоду, а влiтку має вплив Азорський максимум. Навеснi i на початку осенi на територiю областi проникає арктичне повiтря, яке приносить рiзке похолодання. В усi пори року територiя областi перебуває пiд впливом циклонiв, якi формуються над Атлантичним океаном. Влiтку вони зумовлюють значну хмарнiсть, опади, зниження температури повiтря, а взимку - потеплiння, вiдлиги, снiгопади. На клiмат має вплив також рельєф. Рiзноманiтнi його форми обумовлюють вiдмiнностi в температурах повiтря, кiлькостi опадiв, напрямi та силi вiтру.

Середньорiчна температура повiтря коливається вiд 6,8°С в пiвнiчнiй i центральнiй частинах областi до 7,3°С - в пiвденнiй.
Найтеплiший мiсяць - липень, найхолоднiший - сiчень.

Хмельниччина заселена з давнiх часiв, про що свiдчать данi археологiчних розкопок. Найдавнiшi, палеолiтичнi, поселення виявленi в долинi Днiстра, а в заплавi його лiвого берега бiля с.Лука-Врублiвецька до останнього часу зберiгались рештки однiєї з найдавнiших в Українi стоянок, вiк якої близько 300 тис. рокiв (село знесено в зв'язку з створенням Днiстровського водосховища). В добу неолiту (6-4 тис. рокiв до н.е.) вже була заселена вся територiя областi.

У IV-III тисячолiттях до н.е. на територiї Приднiстров'я та Правобережжя Днiпра розвинулась найдавнiша землеробська культура в Європi - трипiльська, близько 150 пам'яток якої вiдомо в областi. В подальшi часи на данiй територiї змiнювались рiзнi археологiчнi культури, однак найвагомiший слiд залишали осiдлi автохтоннi (корiннi) народи, що знали орне землеробство. Це - скiфи-орачi (Vli-IV ст. до н.е.), давнi слов'яни -анти (II-VI ст. н.е.), схiдно-слов'янськi племена. Протягом VI 11-I Х ст. у пiвденнiй частинi областi проживали уличi та тиверцi, в пiвнiчнiй - волиняни i дулiби. В IX ст. вони разом з iншими племенами створили давню українську державу - Київську Русь. На Хмельниччинi зареєстровано понад 70 давньоруських поселень, городищ i могильникiв, в т.ч. 12 лiтописних мiст. Бiльшiсть з них була мiстами-фортецями, що запобiгали нападам печенiгiв i половцiв на пiвденно-захiдну Русь: Бакота, Ушиця, Калюс - на Днiстрi, Меджибiж, Кудин - на Пiвденному Бузi. Iншi мiста (Полрнне, Iзяслав, Тихомль) були одночасно значними торгово-ремiсничими центрами на шляхах з Києва в Галичину i Волинь. У 1241 p. монголо-татари спалили ряд мiст територiї, знищили багато її мешканцiв. У добу литовсько-польського панування на Подiллi перебудовуються старi i зводяться новi обороннi споруди (замки, "замочки"). Було укрiплено Смотрич, Бакоту, Кам'янець, а згодом усi мiста. Бiльшiсть з них виконувала не тiльки обороннi, але й торгово-промисловi функцiї. Цьому сприяло надання мiстам з середини XV ст. права на самоврядування. Одним iз перших магдебурзьке право отримав Кам'янець (1432 p.).

З XV ст. вiн став найважливiшим торговим центром Подiлля (завдяки шляху зi Львова до Чорного моря) i найбiльшою на пiвденному сходi Польщi фортецею для захисту вiд татар i туркiв. Напади кримських татар i туркiв, якi посилились на Подiлля з середини XV ст. i тривали аж до XVIII ст. включно, супроводжувались ро
зоренням мiст i сiл, масовим винищенням i вигнанням у рабство населення. Однак природнi багатства краю i спецiальна полiтика польського уряду щодо селян (надання їм чисельних "воль" та "свобод" пiсля кожного ворожого набiгу, звiльнення на певний час; вiд податкiв) приваблювали сюди нових поселенцiв. Землi Подiлля були найродючiшi в Польськiй державi, тому влада, зацiкавлена в розширеннi виробництва зерна, всiляко сприяла залюдненню територiї. Загалом протягом XV-XVII ст. кiлькiсть населення на Подiллi зросла. Збiльшилось число сiльських поселень, ущiльнилась їх мережа. Розвитку мiст сприяло поширення цехового устрою. В сiльському господарствi панiвною стала фiльварково-панщинна система. Чорною сторiнкою iсторiї Подiлля стало 27-лiтне перебування його пiд владою туркiв наприкiнцi XVII ст. Черговий раз край був розорений i спустошений. У новому його заселеннi взяло участь переважно населення з Галичини i Волинi.

З кiнця XVIII ст. в мiстах i мiстечках областi розвиваються капiталiстичнi вiдносини, насамперед в промисловiй i купецькiй справi. Реформа 1861 p., яка лiквiдувала в Росiї крiпосне право, сприяла розвитку капiталiзму в усiх сферах суспiльного виробництва. Мiста мали адмiнiстративнi, промисловi (найбiльшi пiдприємства у Славутi, Проскуровi, Дунаївцях), торговi (найбiльшi ярмарки в Ярмолинцях i Старокостянтиновi), культурно-освiтнi (Кам'янець-Подiльський) функцiї, а пiсля будiвництва залiзниць в 1870-1914 pp. стали також транспортними пунктами i вузлами (Деражня, Гречани, Волочиськ, Шепетiвка, Полонне, Славута, Кам'янець-Подiльський та iн.). Розширення функцiй мiст сприяло зростанню їх людностi. В 1914 p. мiське населення областi становило 130 тис. мешканцiв. Зростала також чисельнiсть сiльского населення. На початку XX ст., згiдно з столипiнською реформою, селянам було позволено виходити з общин i утворювати хутори. Це призвело до появи багатьох малих сiльських поселень. Напередоднi першої свiтової вiйни 92% мешканцiв областi проживало в сiльськiй мiсцевостi.

Величезних втрат зазнало населення в роки воєнних лихолiть 1914-1920 pp., внаслiдок колективiзацiї сiльського господарства, що проводилась радянською владою ("розкуркулення", заслання людей в пiвнiчнi i схiднi райони СРСР), штучно спровокованого нею голодомору 1932-1933 pp., в перiод Другої свiтової вiйни i неврожайних пiслявоєнних рокiв.
Значнi змiни вiдбулись у радянський час i в розселеннi населення. Рiзко скоротилось число мiських i сiльських поселень. До мiст i селищ мiського типу в 1920-х роках було вiднесено далеко не всi поселення, що мали мiський статус за польських чи росiйських часiв. З роками їх кiлькiсть зросла. Сiльськi ж населенi пункти лiквiдовувались як формально (приєднання малих сiл до великих), так i фактично: пiд час колективiзацiї руйнувались хутори, а в 1970-х роках був знасенли цiлий ряд малих сiл, оголошених органами влади "неперспективними" їх мешканцi переселялись у бiльшi поселення). У 80-х роках список знятих з облiку поселень поповнився: до нього ввiйшли приднiстровськi села, територiя яких готувалась до затоплення водосховищем. У першi пiслявоєннi десятилiття найбiльше уваги придiлялось розвитку соцiально-економiчної бази районних центрiв, якими були всi мiськi та найбiльшi сiльськi поселення, а пiзнiше i "перспектинних" сiл - центральних садиб колгоспiв i радгоспiв. У них будувались новi промисловi пiдприємства, культурно-освiтнi, медичнi, побутовi, торгiвельнi та iншi заклади. Однак багато з них пiсля певного пожвавлення почали занепадати i втрачати населення. Серед мiських занепали здебiльшого тi поселення, якi втратили функцiї райцентрiв при укрупненнi районiв. В даний час в областi розробляються заходи для економiчного i соцiального розвитку мiських i сiльських населених пунктiв в умовах переходу країни до ринкових вiдносин.



В сучасних межах область існує з 22 вересня 1937 року, коли постановою ВЦИК СРСР було створено Кам'янець-Подільську область. В травні 1941 року обласний центр перенесено в м. Проскурів, в січні 1954 року область перейменована в Хмельницьку, а обласний центр – в м. Хмельницький.

Протяжність області з півночі на південь складає 256.2 км, з сходу на захід -192.5 км.

До складу області входить 20 районів, 13 міст, в т.ч. 6 – обласного підпорядкування (Хмельницький, Кам'янець-Подільський, Шепетівка, Славута, Старокостянтинів і Нетішин), 24 селища міського типу і 1416 сіл. Найбільші міста області – обласний центр м. Хмельницький та м.Кам'янець-Подільський. Інші міста по чисельності населення невеликі.

Хмельниччина займає 12 місце серед областей України по чисельності населення. Станом на 01.01.2001 міське населення складало 772.3 тис. чол. (53.4%), сільське – 674.9 тис. чол. (46.6% загальної чисельності населення області).

По запасах водних ресурсів область займає 6 місце в державі. Найбільшими є річки Дністер, Південний Буг, Горинь, Случ, Збруч. В області є 60 водоймищ, біля 1800 ставків. Найбільші водоймища – Дністровське і Щедрівське (на річці Південний Буг).
За різномаїттям рослинних ресурсів область займає 3 місце в Україні після Криму та Карпат. 65.1 тис. га території області займають ліси. В породному складі переважають твердолистяні – 56.4% і хвойні – 32.6%. Основними лісоутворюючими породами є дуб – 44.5%, сосна – 26.8%, а також граб, береза, ялина, вільха чорна та ін. Цікавий і різноманітний тваринний світ: на території області зоологи нараховують 360 видів хребетних, 239- птахів, 10- рептилій, 40 видів риб.

Культура Хмельниччини унікальна. Вона ввібрала в себе не тільки духовну спадщину українського народу, але і, в силу історичних обставин, російського, польського, єврейського, армянського, молдавського народів.

Важливе місце в історичному літописі Поділля займає Кам'янець-Подільський – одне із старовинних історичних міст України. Завдяки унікальному поєднанню історико-архітектурної спадщини і ландшафту каньйону річки Смотрич, древньоруська і середньовікова частини міста проголошені державним історико-архітектурним заповідником. Біля 200 будівель – це пам'ятники архітектури ХV–IХ століть.

Могутні захисні укріплення "Старого міста", фортеця і її міст, поєднання культурних споруд різних релігій складають неповторне враження.

В смт. Меджибожі Летичівського району знаходиться могила засновника однієї з найбільших течій іудейської віри – хасидизма Баал Шем Това, яка є своєрідною Меккою для релігійних паломників-хасидів. В цьому ж селищі розташована фортеця – архітектурний комплекс 14-18 століть.

Поряд з цим, значний інтерес туристів та підприємців, які здійснюють свою діяльність в сфері туризму, можуть викликати і інші пам'ятки архітектури, що є в регіоні, природна екзотика: фортеця в м.Летичеві, карстова печера "Атлантида", курорт "Сатанів", який знаходиться в живописному куточку древніх гір Медобори, "Голубі озера" в лісах біля міста Ізяслава, каньйони річки Дністер, яка протікає на півночі області, найбільший в Україні і Європі національний природний парк "Подільські Товтри".

Матеріал підготувала А.Чупіна