Рус      Eng 
Главная
Знакомьтесь ближе
Законотворчество
Гражданская позиция
Прямая речь
Дайджест
Проекты
Письма
Знай наших
Украина бескрайняя
Обратная связь
Фотоархив
Аудио/Видео




поиск на сайте















Дмитро Поліщук: «Я - патріот Волині, і хочу, щоб вона була заможною»


 

вернуться в раздел

З дня створення Волинського обласного відділення Партії регіонів всі сили і душу віддає розбудові та діяльності партії Дмитро Поліщук. Цьому моложавому, підтягнутому чоловікові недавно виповнилось 60 років, і мало хто знає, яке неординарне, цікаве, хоч часом нелегке життя він прожив.

Дмитро Іванович народився в селі Зарубинці Андрушівського району на Житомирщині в сім’ї селян трударів. А сьогодні він - полковник міліції, ветеран органів Міністерства внутрішніх справ, який 47 раз заохочувався керівництвом МВС та УМВС Волинської області і не мав жодного стягнення.

- Дмитре Івановичу, а як ви опинились у Луцьку?

- Мені дуже хотілося вчитись. У сільській школі закінчив 8 класів. Повірте, на той час це було нелегко. Нас у родині було четверо дітей, батько - інвалід війни, мама мала хворобу серця. Ми мусили їм допомагати по господарству - полоти город, годувати худобу. Тітка, яка бачила мій ентузіазм у навчанні, забрала мене продовжити навчання до Луцька, де вона на той час проживала. Але сталося так, що їй запропонували роботу в Москві. Тоді я сказав, що залишуся в Луцьку, сам себе забезпечу і одночасно закінчу 11 класів. Тож удень вчився, а вночі працював. Правда, мене, малолітнього, ніхто не хотів брати на роботу. Та я так допікав своїм проханням начальника автоколони 2189, що він згодився взяти мене на роботу. Так я здобув середню освіту. Вже після армії навчався в Київському вищому військовому училищі зв'язку і отримав направлення на Далекий Схід, у прикордонні війська. То був період після боїв з китайцями за острів Даманський.

- Отже, вам не довелось брати участь в тих боях?

- Ні, але я був командиром роти зв'язку прикордонного загону, а на кожній заставі було таке відділення. І от одного разу на заставі ми з сержантом пішли перевіряти зв'язок. Раптом він упав у сніг і мені махнув рукою – мовляв, лягай. Я теж упав, бо побачив з китайського боку стрілків (а вони й тоді, бувало, підстрілювали наших). Дві години пролежав у снігу. Так потім, аби зняти чоботи, довелося протримати їх дві години у холодній воді. Звісно, можна було розрізати, але я не дав: вони були дуже франтові.

- Як же ви знову повернулись до Луцька та ще й в органи внутрішніх справ?

- Захворіла астмою моя дитина, і щоб позбутися хвороби, лікарі порадили змінити далекосхідний клімат. З Далекого Сходу потрапити служити на західний кордон було практично неможливо, тому подав рапорт на звільнення. В Луцьку працював токарем-автоматником на приладобудівному заводі. Міський комітет партії довідався, що є робітник з вищою військовою освітою й запропонував роботу в УВС області. Працював на різних посадах у цьому управлінні 25 років. Протягом 1993-1998 років створював і очолював один із оперативних підрозділів Волинського обласного управління внутрішніх справ, на який покладалося розкриття тяжких злочинів, – вбивств, розбоїв, грабунків. Цей період у нашій державі був найважчим для міліції.

- Ви - відомий як активний громадянин та заступник голови обласного відділення Партії регіонів...

- Коли я вийшов у відставку, мені довірили створити і очолити в області Партію праці. З розумінням поставився до того, що п'ять партій об'єдналися в єдину центристську Партію регіонів. Мої колеги-однопартійці обрали мене заступником голови обласного відділення. Приємно, що мені виявили таке довір’я, і намагаюся виправдати його своєю працею.

Вважаю, що кожна людина повинна мати активну позицію. Головна ж мета Партії регіонів – відродження регіонів, вітчизняного виробництва. Крім того, я - патріот Волині, і хочу, щоб вона була заможною, а люди в ній не знали горя. Звичайно, всі хочуть жити добре вже зараз. Але, на жаль, те, що було зруйноване на початку 90-х років минулого століття, повернути сьогодні важко.

- Що б ви визначили як своє життєве кредо?

- Знаєте, я закінчив і військове училище, і торговий технікум, і міліцейську академію, але найвищу цінність для мене мають слова мого батька, який не мав ніякої освіти: "Зло ніколи не робить добра. І навіть коли ти кривднику даєш здачу, це вже інше зло". Можливо, тому, що я дотримуюсь цього правила, маю багато щирих друзів.

Прес-служба Волинського обласного відділення Партії регіонів












Официальный информационный сервер

Copyright © 1999-2008 Партия регионов
Использование материалов, размещенных на сайте разрешается
с условием размещения ссылки на сайт Партии